Мудрість його літ
- Біля стежечки вузької на узліссі
- Трьохсотлітній дуб старезний ріс,
- Він оберігав тут мирну тишу,
- Варту безвідмовно завжди ніс.
- Його звірі поважали і дерева,
- Прислухались мудрих слів птахи,
- Бо поради слушнії життєві
- Всім допомагали в час біди.
- Навіть грім небсний всемогутній
- Не чіпав його та обминав,
- Чулося глухе його відлуння,
- Коли десь на поле швидко мчав.
- Дуба й блискавиця не торкалась,
- Шанувала мудрість його літ.
- Під гіллям густим його ховались
- Від дощу комашечки малі.
- В лісі він, наче мудрець поважний,
- І виховував, і радив, і навчав,
- Як сміливий воїн та відважний
- Спокій лісу він охороняв.
- 2017 р.