Журбу берізка ронить
- А біла берізонька завжди весною
- Ронить журбу свою соком-сльозою,
- Бо розтинають сокирою груди
- І сік - її кров цідять жадібні люди.
- Ніхто її горем і не перейметься,
- Як птахом пораненим серденько б"ється,
- Плаче так гірко, тріпоче й тріпоче,
- Тільки ніхто цього чути не хоче.
- Всіх попрошу щиросердно й уклінно -
- Не знищуйте задля наживи берізок,
- Не завдавайте ви зла їм та болю,
- Милуйтеся їхньою диво-красою.
- 2016 р.