Біло-рожевий цвіт, неначе дим

В старім саду батьківськім яблуневім,

Ніхто не доглядає вже за ним

Та він здається казкою для мене.

Це батько їх колись давно садив,

Плекав ті яблуньки, наче маленькі діти.

Ми ж дивні імена давали їм

Й дорослими любили тут сидіти.

Їх смак і досі відчуваю я

Солодкий, кислуватий, соковитий.

Хоч старих яблунь сохне вже гілля,

Та сад цвіте й продовжує родити.
2017 р.