Погойдує вітер сережки беріз,

Бавиться ними, приємно лоскоче,

Буває і так, що доводить до сліз,

А потім в обіймах втішає до ночі:

-Люблю вас, струнких білокорих красунь,

А те, що жартую, ви вже вибачайте.

Хоча вітерець і бешкетник й пустун,

Увечері знову на нього чекають.
2017 р.