Запізніле кохання
- Життєвими дорогами ходили,
- У кожного із нас була своя.
- Втрачали і знаходили, лбили,
- Та раптом на стежині - ти і я.
Як поглядами стрілись ненароком,
То зрозуміли все, без зайвих фраз,
Що нарізно надалі ми - ні кроку,
Ніхто й ніщо вже не розлучить нас.
Нехай у тебе сивина на скронях
Й у мене стрічка срібна у косі,
Але серця у вічному полоні
Трепетної ніжності й краси.
2007 р.