Available Files

No files uploaded.

Стоять ці свідки мовчазні

Історії рідного краю,

Давно садили їх колись

За царським то іще указом.

Старі, потріскалась кора,

Гілля ламалося вітрами,

Здавалось би прийшла пора,

Щоби уже їх порубали.

Та зеленіють щовесни

І восени в них листя жовте.

Іще таки міцні вони,

Стоять над шляхом осокори.
2017 р.
Replies
Ви повинні бути членом цієї групи, перш ніж ви можете взяти участь в цьому обговоренні.