Господиня зима
Заколисана вітром заснула зима,
Не шеберхне ніде.Срібне місячне сяйво
Теж гойдається тихо.Тікає пітьма,
Темну постать свою по кутках десь ховає.
Під ногами сніжок на морозі скрипить
І старезні дуби всі стоять, мов сторожа,
Із м"якенької хвої у зимоньки ложе,
Натомилась вона, то ж нехай ще поспить.
Враці знову до рук біле сито візьме,
Кучугур височенних насіє-навіє.
Що вона господиня, хай кожен збагне
І виконує справно її повеління.
2016 р.